Пріоритезація — це мистецтво вибору. В умовах обмежених ресурсів, часу та бюджету кожне рішення про те, що реалізувати першим, а що відкласти, впливає на успіх продукту. Але як обрати оптимальний метод пріоритезації серед таких популярних фреймворків, як RICE, MoSCoW чи Kano? Відповідь залежить від контексту вашого проекту, його цілей та стадії життєвого циклу продукту.  

## Навіщо потрібні методи пріоритезації?  

Пріоритезація — це не просто ранжування задач за важливістю. Це система прийняття рішень, яка враховує:  
- **Бізнес-цілі** (як функція вплине на дохід, лояльність клієнтів);  
- **Ресурси** (час, бюджет, технічні обмеження);  
- **Ризики** (якщо не реалізувати задачу зараз, які наслідки);  
- **Користувацькі потреби** (чи вирішує функція реальну проблему).  

Різні проекти потребують різних підходів. Стартап на етапі MVP (Minimum Viable Product – мінімально життєздатний продукт) зосереджується на швидкому виході на ринок, тому його пріоритети відрізнятимуться від доробки корпоративного SaaS-рішення.  

## Огляд методів: коли і який використовувати  

### **1. RICE (Reach, Impact, Confidence, Effort – Охоплення, Вплив, Впевненість, Зусилля)**  
Формула:  
**RICE = (Reach × Impact × Confidence) / Effort**  

Цей метод ідеально підходить для продуктових команд, які працюють із великим беклогом (накопиченими задачами) і потребують кількісних показників.  

- **Reach (Охоплення)** – скільки користувачів зачепить функція за певний період (наприклад, 1000 користувачів за квартал).  
- **Impact (Вплив)** – наскільки вона вплине на метрики (наприклад, збільшення конверсії на 5%).  
- **Confidence (Впевненість)** – яка впевненість у оцінках (від 50% до 100%).  
- **Effort (Зусилля)** – скільки людино-днів потрібно для реалізації.  

**Приклад:** Команда розглядає дві функції:  
- **Функція A**: Покращена рекомендаційна система (Reach = 10 000, Impact = 3, Confidence = 80%, Effort = 20 днів).  
- **Функція B**: Новий спосіб оплати (Reach = 5 000, Impact = 2, Confidence = 50%, Effort = 10 днів).  

Розрахунок:  
- RICE(A) = (10 000 × 3 × 0.8) / 20 = **1 200**  
- RICE(B) = (5 000 × 2 × 0.5) / 10 = **500**  

Висновок: Функція A має вищий пріоритет.  

**Коли використовувати:** Для продуктових команд, які орієнтуються на дані, особливо в масштабованих проектах (наприклад, e-commerce, SaaS).  

### **2. M-S-C-W (Must have, Should have, Could have, Won’t have – Повинно бути, Має бути, Могло б бути, Не буде)**  

Цей метод часто використовується в Agile-розробці, особливо при плануванні спринтів. Він дозволяє швидко класифікувати задачі за критеріями:  

- **Must have (Повинно бути)** – без цього продукт не працюватиме (наприклад, авторизація для фінтеху).  
- **Should have (Має бути)** – важливо, але не критично (наприклад, push-сповіщення).  
- **Could have (Могло б бути)** – бажано, але можна відкласти (наприклад, темна тема).  
- **Won’t have (Не буде)** – не в поточному циклі.  

**Приклад:** Розробка мобільного банку.  
- Must have: Переказ коштів, баланс рахунку.  
- Should have: Історія транзакцій.  
- Could have: Кастомні категорії витрат.  
- Won’t have: Віртуальні картки (планується в наступному кварталі).  

**Коли використовувати:** Для швидкого планування (спринтів, релізів), коли треба визначити мінімально необхідний функціонал.  

### **3. Модель Kano (Задоволення vs. Функціональність)**  

Цей метод аналізує, як різні функції впливають на задоволення клієнтів. Він поділяє функції на категорії:  

- **Базові (Must-be)** – їх відсутність викличе незадоволення, але наявність не радує (наприклад, безпека в банкінгу).  
- **Лінійні (Performance)** – чим більше, тим краще (наприклад, швидкість завантаження сайту).  
- **Захоплюючі (Delighters)** – неочікувані, але приємні функції (наприклад, персональні рекомендації в Spotify).  
- **Байдужі (Indifferent)** – не впливають на задоволення.  

**Приклад:** Сервіс доставки їжі.  
- Базове: Точність доставки.  
- Лінійне: Швидкість.  
- Захоплююче: Додатковий десерт у подарунок.  

**Коли використовувати:** Для продуктових стратегій, коли важливо розуміти, що справді цінує користувач.  

## Висновок: Як обрати метод?  

- **RICE** – якщо потрібні чіткі метрики та обґрунтування для стейкхолдерів.  
- **M-S-C-W** – для швидкого Agile-планування.  
- **Kano** – для глибокого аналізу клієнтських уподобань.  

**Реальний кейс:** Команда Spotify використовує комбінацію методів: Kano – для визначення "функцій-вау", RICE – для оцінки ефективності нововведень, M-S-C-W – для спринтів.  

Пріоритезація — це не про ідеальний фреймворк, а про те, як він допомагає вам приймати кращі рішення. Експериментуйте, адаптуйте і пам’ятайте: найкращий метод той, що працює саме для вашого продукту.


Пріоритезація допомагає обирати найважливіші задачі для успіху продукту з урахуванням ресурсів і цілей. Популярні методи RICE, MoSCoW і Kano мають різні підходи та застосовуються залежно від типу проекту і стадії розвитку. Комбінування методів дозволяє ефективно приймати рішення та адаптуватися під потреби команди і користувачів.

RICE, M-S-C-W чи Kano? Як вибрати метод пріоритезації для вашого продукту

Знайдіть статтю за темою наSpotlib🔎